Задній Сіверсов маяк

Інформації про Задній Сіверсов маяк насправді не так і багато.Все що мені вдалось знайти

(http://bazar.nikolaev.ua/content/%D1%81%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%8B-%D0%BC%D0%B0%D1%8F%D0%BA%D0%B8)


 І помітити його набагато важче ніж передній. Адже він менший за розмірами. Але безумовно в цього маячка є свій шарм. В порівнянні з Переднім Сіверсовим маяком він затишніший і нагадує радше якусь міні-каланчу ніж маяк. Знайти його не так важко. хоча де саме він розташовується ми не знали. А насправді, все виявилось значно простіше ніж здавалося. На Широко-бальському перегоні варто лише не прогавити вулицю з красномовною назвою "Маячна". А там вже на самому прикінці і загубився посеред приватних житлових буднків цей невеличкий, мов червоний гриб, прямо тобі мухомор, Дальній Сіверсов маяк. На наших неякісних фото розгледіти його не так просто, тому додам фотографії Маргарити Ісаакян, яка ласкаво погодилась ними поділитися.

До речі, маячник там дуже хороша і добра людина і з ним можна домовитись, щоб він провів на територію маяка) ( це по-словам Маргарити) але ми, нажаль не перевіряли, бо поспішали в дендрапарк. Може іншим разом)

фото Маргарита Ісаакян (с)

Lighthouse Family

"Родина маяка"  або "Ті, хто стрічають кораблі" історія в фото

 Постараюсь менше розтікатися мислію по-древу, 

тим більше, про Сиверсов маяк ви вже трошки знаєте

і ставали висохлі вуста на смак солоними.
приносив вітер із півдня сподівання і мрії.
вони шукали на тому піщаному березі свободу,
і маяки мису 
Доброї надії...

і йшли баржі повз них глевким

 глиноземом наповнені...

і лиман котив хвилі без зупину - 

облизував ноги. 

все минає.

все залишається.

Твій дім там, де твоє світло

Є у нас в Мико місце, в якому лиман переходить в море. справжній край світу( в кожному місті має бути свій край світу). І закінчується  він Переднім Сіверсовому маяком. Місце - куди ми найчастіше за все любимо ходити і просто сидіти на березі і слухати як співає вітер чи хвилі з ревом розбиваються об берег. А вітер біля маяка, повірте, чималий. Такий, що на відстані витягнутої руки, слів не чутно. приходиться ледь не кричати на вухо, щоб розібрати слова. Словом, все так, як має бути на справжньому краю світу коли забиває дух і лише бездумно ковтаєш ротом як риба,  , намагаючись заштовхати в свої легені хоча б краплинку того солоного повітря. але що ж це я. Ось так виглядає маяк здалеку. Хто з Мико, рекомендую там побувати в першу чергу. Перебуваючи там, відчуваєш як вічність підбирається близько-близько. Аж хочеться вхопити її за хвіст і не відпускати. Хоча вічність має змогу, як ящірка той хвіст відкинути. І ти залишаєшся знову один на один із вітриськом. Фотки ще будуть. І якщо вас таки зацікавив цей маяк то в просторах інтернету я дещо про нього знайшов: http://lighthouse.org.ua/2009/06/smotritel-perednego-siversova-mayaka/